Казка про числа.
( Харенко Анастасія. 5 клас )
За зеленими
лісами, за широкими морями, далеко-далеко, куди не літають навіть літаки,
знаходиться Країна математика. В цій
незвичайній країні було одне чарівне місто - це місто Натуральних чисел. Жителі
цього міста полюбляли лічити, але і
порядок вони знали. Родичі Натуральних
чисел мандрували по світу: то
вони спілкувалися з єгиптянами, які
винайшли спеціальні значки для позначення
певної кількості предметів, то з римлянами, які
подарували їм римські цифри. Завітали
вони і до арабів. Подарунок арабів
був зовсім простим: всього 10 цифр. І раптом цифри забігали: чарівне місто Натуральних
чисел наповнилось своїми жителями. Найменший житель - це 1, а найстаршого не
вибрали, не змогли вибрати. Живуть Натуральні числа разом. Кожен своєю справою займаються,
але і один одного не цурається.
Будиночок на дошці. (Осадча Анастасія. 5 клас)
Надвечір в класі
чути шепіт біля дошки. Це розмовляють математичні фігури: трикутники, квадрати,
прямокутники. Великий прямокутник запропонував зробити щось цікаве. Інші фігури
зраділи і підтримали пропозицію
прямокутника. Великий прямокутник став
посередині дошки. Трикутник поселився
поверх нього. Два маленьких
квадратики розмістилися в середині прямокутника, а маленький прямокутник - поміж ними. Вранці діти зайшли до класу
і здивувалися: звідки на дошці будинок.
Цілі числа. (Стельмах Елеонора . 6 клас)
Гуляло число 0 чарівною площиною
та побачило нічийну пряму.
- Хто -
хто на прямій цій живе? – запитало число 0.
Не почувши відповіді оселився
Нуль на прямій. Живе - поживає. Аж ось
пробігали Додатні числа.
-А хто-хто на прямій цій живе?
-Я нуль. А ви хто?
-А ми додатні числа. Пусти нас до
себе.
- Заходьте і розташовуйтесь праворуч.
Почали вони жити-поживати та
добра наживати.
Пробігали поряд Від’ємні числа.
Побачили пряму і запитали:
-Хто-хто на цій прямій живе?
- Це я число 0. Це ми Додатні
числа. А ви хто?
- Ми від’ємні числа.
Пустіть нас до себе.
- Заходьте і розташовуйтесь
ліворуч .
Почали всі жити разом. Кожен
своєю справою займається: Додатні прибуток лічать, а від’ємні – борги.
Ось і казочці кінець. Хто зрозумів
- молодець!
Десяткові дроби. ( Шевцова Оксана. 6 клас)
За лісами,
за морями височіла Незвичайна гора. Вона
була вкрита розкішними деревами, серед них росли квіти з чарівним ароматом. Але не дивовижною рослинністю славилась гора. Серед
дерев виднілися двоповерхові будиночки. Кожна оселя відрізнялася формою даху, кольором вікон, ганками. І
жителі будиночків були незвичайними і
різноманітними, хоч і де в чому
схожими. Це були Звичайні Дроби з дивовижними іменами: 1/10, 20/100, 158/1000. Особливістю
їхніх характерів була висока
відповідальність та точність і головне їх перші поверхи об’єднували степені
числа 10.
І сталося лихо .
Якось на Незвичайну Гору налетів сильний та жорстокий Вітер з своїм
приятелем Буревієм, побешкетували, погуляли по ній.
А коли все
вщухло, на горі з-за повалених дерев та понівечених квітів почувся тоненький та
жалібний плач. Це плакали дроби, тому що від їхніх розкішних будиночків
не залишилося майже нічого.
На допомогу
Дробам приходили сусіди, але кожний, побачивши розмір біди, тільки розводив
руками. А маленька , майже непомітна, але хоробра Кома знайшла вихід. Вона запропонувала
стати Дробам ось такими: 15/100—0,15; 2/10—0,2;
18/10—1,8. Гора спочатку засмутилася, що її будиночки стали іншими,
потім подумала:
- Вони ж стануть одноповерховими,
і ніякий вітер вже не зможе зламати їх.
Так будиночки стали зручнішими. І
знову мир і спокій оселилися на
Незвичайній горі. Дроби змінили
прізвище. Вони стали Десятковими.
Десяткові дроби. ( Дойчанова Кристина . 5 клас)
Жили-були
десяткові дроби. Вони дуже хотіли бути корисними. Дроби спробували піти в світ
української мови, але букви їх стали виганяти, хоч вони мали знак пунктуації - кому.
Завітали до інших мов-теж відвернулися. Одного дня один дріб запропонував
попрямувати до чарівної країни математики. Дробам там сподобалось. Вони
зрозуміли, що сюди належать. І десяткові дроби стали у пригоді у математиці.
Емпатійний твір. Я –призма. (Бурса
Наталка.11 клас )
Я-призма. Моя родина - це родина
многогранників. Я складаюся з двох многокутників, які лежать у паралельних площинах
і суміщаються паралельним перенесенням. Це мої основи. Є і відрізки, що
сполучають відповідні вершини цих многокутників. Це мої бічні ребра.
Оскільки
паралельне перенесення є рух, то мої основи
рівні. Так як при паралельному
перенесенні точки зміщуються вздовж
паралельних прямих або прямих, які збігаються, то бічні мої ребра паралельні і рівні.
Поверхня моя складається з поверхні основ
та бічної поверхні. Бічна поверхня - це поверхня паралелограма. Моя висота
визначається відстанню між площинами
основ. Відрізок, який сполучає дві мої вершини, що не належать одній грані, називається
діагоналлю.
А ще мене називають n-кутною, якщо
мої основи - n-кутники. Я можу бути прямою, правильною, похилою. Ось
така я многогранна - призма.
Комментарии
Отправить комментарий